Іван Микитович Кожедуб народився 8 червня 1920 року, в селі Ображіївка, Сумська область. Радянський військовий діяч. Льотчик-ас часів Другої Світової війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985).
Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступає в 1934 році до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 року розпочинає навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі.
У Червоній Армії з 1940 року.
У 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
П'ятдесят друга зірка на фюзеляжі — реактивний «мессершмітт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли заґавишся, а він по прямій, без маневру йде».
Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а самою лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях, він із своїм веденим зайшли у хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь першим. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників.
Після війни працював на відповідальних посадах у ВПС, у 1950–1953 рр. командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. З 1964 р. — 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 р. працював у центральному апараті ВПС, з 1978 р. — у групі генеральних інспекторів МО СРСР.
Про Кожедуба знятий документальний фільм «Таємниці століття. Дві війни Івана Кожедуба».
Помер 8 серпня 1991 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі.
Нагороди:
Тричі Герой Радянського Союзу (04.02.1944, № 1472; 19.08.1944, № 36; 18.08.1945, № 3);
Кавалер двох орденів Леніна (04.02.1944; 21.02.1978);
Кавалер семи орденів Червоного Прапора (22.07.1943, № 52212; 30.09.1943, № 4567; 29.03.1945, № 4108; 29.06.1945, № 756; 02.06.1951, № 122; 22.02.1968, № 23; 26.06 .1970, № 537483);
Кавалер ордена Олександра Невського (31.07.1945, № 37500);
Кавалер ордена Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985);
Кавалер двох орденів Червоної Зірки (04.06.1955; 26.10.1955);
Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II ступеня (22.02.1990);
Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (30.04.1975);
Кавалер ордена Бойового Червоного прапора МНР;
медалями;
Почесний громадянин міст: Суми, Шостка, Чугуїв, Куп'янськ, Бєльці (Молдова), Калуга (Росія) та інших.
- 11 переглядів