Історія 8 березня - це історія боротьби жінок за свої права. 8 березня 1857 в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних та взуттєвих фабрик.
Вони вимагали 10-годинний робочий день, сухі робочі приміщення, рівну з чоловіками зарплату. Жінки працювали по 16 годин на добу, на відміну від чоловіків, які вже домоглися 10-годинного робочого дня. На підприємствах США, в той час, виникали численні профспілкові організації. Після 8 березня 1857 року з'явилася ще одна організація, вперше її членами стали жінки. 8 березня жінки зажадали надання їм виборчого права.
8 березня - Міжнародний жіночий день. В початку XX століття обурені невдячністю чоловіків чиказькі домогосподарки вийшли на вулиці міста і, гуркочучи порожніми каструлями, відрами та іншими предметами, стали вимагати поваги до себе, рівних політичних прав, можливості працювати на підприємствах, служити в армії і поліції. У результаті багато хто з чоловіків міста залишилися в той день голодними...
У 1908 році 8 березня американські жінки знову вимагали заборони дитячої праці, поліпшення умов на фабриках і надання жінкам права голосу. Наступного року соціалістична партія Америки проголосила останню неділю лютого Національним жіночим днем.
Через кілька років, на 2-й міжнародній конференції соціал-революціонерок, що відбулася в 1910 році в Копенгагені, Клара Цеткін запропонувала проводити подібні акції щорічно по всьому світу, розраховуючи пробудити в жінках нестримне бажання до свободи.
Саме з ім'ям Клари Цеткін пов'язане улюблене жіноче свято. Дочка сільського вчителя з Німеччини, звичайна єврейська дівчина Клара Ейснер отримала за мірками того часу гарну освіту і могла зробити кар'єру, але стала революціонеркою. На її вибір вплинула зустріч з російським соціал-демократом Йосипом Цеткіном, який став її чоловіком. Клара редагувала жіночу газету "Рівність", боролася за виборчі права жінок, за рівноправність з чоловіками.
Жінки багатьох країн приєдналися до боротьби проти злиденності, за рівноправність, за право на працю, повагу до своєї гідності, за мир.
У 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччини і Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь в маніфестаціях. Крім права обирати і займати керівні посади, жінки домагались рівних виробничих прав з чоловіками.
В Англії пройшло кілька акцій протесту проти чоловічого свавілля і навіть страйк лондонських повій, які вимагали підвищення тарифів і поліпшення умов праці. Але по-справжньому "міжнародним" цей день так і не став. Мабуть домогосподарок "закоренілих" буржуазних країн не особливо приваблювала перспектива змінити свої, хоч і обридлі, кухні на тюрми, заслання і каторги, що супроводжували революціонерів.
Поступово рух стих. Згадали про Чиказькому подію і ідеї Клари Цеткін після Жовтневого перевороту в Росії, коли замість ідеологічно далеких свят створювали свої, радянські. Свято 8 березня було введене, як офіційне свято, в перші роки радянської влади. У 1965 році 8 березня став неробочим днем.
В газетах того часу 8 березня про весну і любов ніхто не згадував, основну увагу приділяли на відвідування жінками зібрань, гуртків політсил та залученні їх до процесу класової боротьби і соціалістичного будівництва.
Подарунками жінок теж не особливо обдаровували: в одній з газет за 1925 рік опубліковано оголошення про те, що в магазин надійшли калоші всіх розмірів і, на честь свята, в дні з 6 по 8-е березня жінкам надається знижка ...
Ще в Стародавньому світі існувало "свято вільно народжених жінок". Його святкували у перший день весни і присвячували богині сімейного щастя Юноні, тому поздоровлення отримували не всі жінки, а тільки заміжні дами.
Рабиням дарували подарунки і дозволяли відпочивати. У цей день чоловіки оточували любов'ю і увагою своїх дружин і обдаровували їх подарунками. Кращим подарунком вважалися коштовності. Після 1 березня римлянки цілий тиждень відвідували одна одну та хвалилися отриманими від чоловіка подарунками. І якщо з'ясовувалося, що скупий господар зекономив на своїй дружині, він позбавлявся поваги оточуючих.
Сам міжнародний жіночий день, точніше, самий популярний у світі, - це Американський День Mатері, який святкується в США з 1914 року. Слідом за Штатами другу неділю травня оголосили святом 23 країни, а ще понад 30 відзначають його в інші дні. Свято придумала відома американська пацифістка Джулія Уорд. Їй здавалося несправедливим, що американські жінки були позбавлені власного свята, на відміну, наприклад, від британок.
Минуло досить багато часу, перш ніж в Америці стали з'являтися і свята для окремих категорій жінок. Один з них - це Національний день кольорових жінок. Проходить він 1 березня і присвячується всім небілим американкам. Без свого свята не залишилися і ділові жінки. З середини 1990-х років 22 вересня в США широко відзначається День американських жінок, що займаються бізнесом. Ініціатором його створення стала організація ділових американок, що прийшла до висновку, що внесок її учасниць у розвиток економіки та добробуту Америки до цих пір не врахований. Також в США проходять День жіночої рівності (26 серпня) і День тещі і свекрухи (22 жовтня).
У Японії існує два жіночих дня. 3 березня відзначається «Свято дівчат», або «Свято ляльок», по-японськи іменований «Хіна-мацурі», який повністю присвячений маленьким японкам. Другим «жіночим днем» вважається «Білий день» (14 березня) - правда, подарунки і поздоровлення приймають лише ті жінки, які подарували що-небудь своїм коханим на День Святого Валентина (в Японії на це свято подарунки роблять, головним чином, жінки) . Причому традиція строго регламентує вибір подарунка для жінки відповідно до того, що вона сама подарувала вам 14 лютого.
- 8 переглядів
